Історія парку.
Територія Національного природного парку «Синьогора» розташована на землях сіл Гута і Стара Гута, які зараз входять до Солотвинської селищної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області. Достеменний період появи перших поселень є невідомим. Лише в другій половині другого тисячоліття з’явилися перші письмові згадки та картографічні матеріали на ці населені пункти. Так, на картах Фридриха фон Мига за 1779-1783 роки вже нанесене село Гута і гірські масиви Ігровця та Сивулі, гора Неґрова (рис.). З 1785 по 1854 роки територія Парку належала до Солотвинської домінії Станіславівського циркулу, а з 1854 – до Солотвинського повіту, спочатку Австрійської імперії, а потім Австро-Угорської монархії. Тут був паровий лісопильний завод, де щоденно працювали, згідно з офіційними даними, 29 чоловіків, 2 жінок та 4 дітей. В листопаді 1918 року в Гуті було встановлено владу Західноукраїнської Народної Республіки, а в червні 1919 року село захопили польські війська і воно перейшло під правління Польської Республіки. З 1939 до 1941 і з 1944 до 1991 року Гута перебувала під радянською окупацією.
В історії ведення лісового господарства на цій території назви та форми підприємств були різні. На початку ХХ століття місцеві ліси були підпорядковані польсько-швейцарському акціонерному товариству общинних і приватних лісів, а в 1940 році на їх базі був створений Солотвинський лісгосп. Після Другої світової війни це територія була передана Надвірнянському лісогосподарському підприємству в складі Межиріцького та Порогівського лісництв. В 1959 році на базі Дзвиняцької озокеритної шахти був створений Солотвинський лісокомбінат, а в 1961 році в його складі за рахунок частини лісів Гутянського лісництва було створене Межиріцьке лісництво і в 1967 році за рахунок частини лісів Гутянського і Межиріцького лісництв – Сивульське лісництво. В 1995 році Солотвинський лісокомбінат був перейменований в Солотвинський держлісгосп. В 2000 році згідно рішення Івано-Франківської обласної ради ця територія була передана в підпорядкування Державного управління справами для створення Державної резиденції. В 2002 році була створена Державне підприємство «Державний оздоровчий виробничий комплекс «Синьогора» в складі Сивульського і Межиріцького лісництв, а для ведення лісового господарства з 2005 року на їх базі був організований Сивульський лісгосп. В 2005 році цю організацію було перейменовано в Державну організацію «Резиденція «Синьогора», яка і функціонувала до грудня 2021 року.
© Рисунок – Перше картування території НПП «Синьогора»
Функціональне зонування парку.
Функціональне зонування території НПП «Синьогора» в 2022 році було реалізоване вперше. Відповідно до чинного законодавства виділено чотири функціональні зони:
- заповідна – для використання природних екосистем у природоохоронних і науково-дослідних цілях та для моніторингу (не менше 20 % площі);
- регульованої рекреації – для її використання у природоохоронних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також – в освітньо-виховних цілях;
- стаціонарної рекреації – для її використання у оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також – в освітньо-виховних цілях;
господарська – для її використання у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також – для моніторингу і в освітньо-виховних цілях.
Згідно проведено розподілу лісових ділянок за функціональними зонами (рис.) заповідна зона Парку має площу 2187,4 га, що складає 20,1 відсотка від загальної площі Парку, тобто відповідає вимогам чинного законодавства. Зона регульованої рекреації Парку має площу 5452,7 га або 50,2 %, стаціонарної рекреації – 90,3 га або 0,8 %, а господарська зона – 3135,6 га або 28,9 %.
© Рисунок – Функціональне зонування території НПП «Синьогора»
Проєкт організації парку.
Проєкт організації території НПП «Синьогора» був підготовлений в 2021 році (вперше), а затверджений він був наказом Міндовкілля України № 285 від 16.08. 2022 року. Проєкт складається з двох томів, містить п’ять розділів (Характеристика національного природного парку «Синьогора», Визначення пріоритетів та проблем, Стратегія розвитку Парку на десять років, П’ятирічний план заходів, Засоби та ресурси) та 18 додатків (Копії нормативно-правових документів; Карта меж Парку; Карта типів природних середовищ Парку; Карта природних ландшафтів Парку; Карта рослинного покриву Парку; Карта місць поширення рідкісних та зникаючих видів фауни на території Парку; Карта функціонального зонування території Парку; Карта розміщення історико-культурних рекреаційних та екологічних освітньо-виховних об’єктів, екологічних стежок та туристичних маршрутів на території Парку; Карта протипожежного впорядкування території Парку та інженерно-технічних заходів із захисту природних комплексів та об’єктів, М 1:25000; Проєктний план Парку, М 1:25000; План охорони території Парку; Каталог координат меж Парку в державній геодезичній системі координат УСК-2000; Обґрунтування природокористування в межах Парку; Обґрунтування допустимого рекреаційного, еколого-освітнього, наукового навантаження на природні комплекси Парку; Списки видів біоти Парку; Список рослинних угрупувань Парку; Література та посилання; Інші документи).
Куди входить парк.
Оскільки Національний природний парк «Синьогора» розпочав свою діяльність в грудні 2021 року, то наразі він перебуває лише на етапі реєстрації в міжнародних природоохоронних організаціях.
Документи про створення парку.
Основними документами створення і функціонування парку наступні:
- Указ Президента України про створення Національного природного парку «Синьогора»;
- наказ Державного управління справами про створення НПП «Синьогора»;
- Положення про НПП «Синьогора»;
- наказ Міндовкілля України про затвердження Проєкту організації території НПП «Синьогора»;
- Державний акт на право постійного користування землею.