Перший задокументований туристичний похід на території НПП «Синьогора» був здійснений Емериком Турчинським з братом та ще двома товаришами у 1881 році, про що він опублікував статтю в збірнику Польського Товариства Татранського (вип. 8, 1883) з детальним описом самої подорожі, маршруту і пригод мандрівників.
У 1928 році Станіславівським відділенням цього Товариства було проведено відновлення першого маркованого туристичного маршруту на терені сучасного парку до гори Сивулі, а у 1935 році на полонині Рущина під горою Сивулею було введено в експлуатацію туристичний притулок на 40 осіб (до сьогодні зберігся лише бетонний фундамент).
У першій половині ХХ століття тут пролягали вже три туристичні маршрути: 1) с. Рафайлова (тепер с. Бистриця) – г. Сивуля; 2) ур. Підлюте – г. Висока – г. Ігровець – г. Сивуля – г. Неґрова – г Короткан (Боярин) – р. Салатрук – с. Рафайлова; 3) с. Пороги – с. Гута – с. Пасічна – с. Зелена – с. Рафайлова. Після ІІ Світової Війни організована туристична діяльність занепала, а відновлення туристичного руху відбулось у наприкінці ХХ століття, однак у більшій мірі стихійно.
З початком ХХІ століття силами громадянського суспільства (зокрема ГО «Туристичне товариство «Карпатські Стежки») відновлено довоєнне маркування туристичних маршрутів в межах теперішнього парку, встановлені туристичні вказівники та інформаційні щити з мапами.
Зараз на території національного природного парку «Синьогора» виділено 12 туристичних маршрутів різної складності і тривалості . При проходженні цих маршрутів через заповідну зону парку їх було кваліфіковано освітніми стежками без можливості таборування.
